— Театральна художниця, авторка та ілюстраторка серії дитячих книжок про Містера Подушку
«У дитинстві я мріяла стати хірургом, але швидко зрозуміла, що з моїм темпераментом краще цього не робити».
Дарія народилася в сім’ї архітектора, тож у ранні роки спостерігала за тим, як батько працює, і хотіла бути схожою на нього. Саме батько надихнув дівчину вступити до театрально-художнього коледжу на факультет сценографії. Уже з першого курсу Дарія поринула в роботу.
«Я настільки захопилася, що вже на другому курсі зробила свою першу виставу «Ніч перед Різдвом» в Оперному театрі. Це був справжній виклик: я працювала у майстерні театру, допомагала іншим художникам втілювати їхні творчі задуми, але щоб самостійно бути автором декорацій та костюмів — це було вперше. Та у мене повірили — і все вдалося!»
Ця вистава, яку досі можна побачити в Оперному, стала першим кроком Дарії у професії.
«Зараз я дивлюся на неї з посмішкою, бо вона мені здається дуже наївною. Але найголовніше — те відчуття, яке зберігається у глядача після перегляду цієї вистави, таке ж дивовижне, як і тоді, коли я її тільки зробила».
на дві улюблені справи: театр та власний проєкт «Містер Подушка».
«Мені надзвичайно пощастило зустріти Олену Коляденко — талановиту режисерку, на запрошення якої я стала частиною світового бестселера «Кабаре». Ця вистава — складний багатовимірний твір, який не лише передає дух початку XX століття, а й порушує актуальні питання сьогодення. Ми почали роботу пів року тому і зараз готуємося до великої прем’єри у Молодому театрі».
Паралельно Дарія сконцентрована на проєкті своєї душі — «Містері Подушці».
«Це проєкт для дітей, для своєї внутрішньої дитини і загалом для всіх, кому зараз дуже бракує затишку і спокою».
запустила важливу ініціативу «Містер Подушка кожній дитині», спрямовану на підтримку вихованців дитячих будинків і дітей у складних життєвих обставинах. У дитячих закладах проводяться майстер-класи, під час яких дітям дарують подушку в бавовняній наволочці, на якій вони самі малюють свого Містера Подушку. Також команда дарує закладам книжки та розмальовки авторства Дарії й неодмінно багато смаколиків.
про якого знають сьогодні далеко за межами України, народився дуже давно і спонтанно.
«Я просто подивилася на подушку, яка лежала на ліжку в готелі, і вигукнула: «Ось же він! Містер Подушка!» Я взяла цю подушку, обійняла — і мені стало так тепло та затишно... Я зрозуміла, що хочу поділитися цим відчуттям з усіма».
Історії народилися миттєво. Спочатку Містер Подушка мав дещо інші сенси. Однак зараз, коли книга побачила світ під час повномасштабного вторгнення, авторка зрозуміла, наскільки важливим є цей герой і що його потрібно розвивати.
«Я відчула, як багатьом дітям і навіть дорослим потрібна підтримка. А все це можна дати через творчість, через книжку, відео чи аудіо. Містер Подушка — це не просто книжка, розмальовка або подушка. Містер Подушка — це герой, якого я оживила завдяки своїй уяві та даю можливість познайомитися з ним тому, кому він зараз потрібен».
Дарія не вважає себе письменницею якогось конкретного жанру.
«Я авторка та ілюстраторка дитячого героя Містера Подушки. Зараз ми з командою розвиваємо цього героя і відкриваємо для нього нові жанри: розмальовки, книжки, наліпки, майстер-класи, відео- й аудіочитання, а в майбутньому Містер Подушка обов’язково стане героєм мультфільму».
Тільки в балансі людина знаходить реалізацію.
«Звісно, щастя не вічне і не може бути щосекундним, але якщо людина прокидається з розумінням, що вона має все, чого хоче, що поруч з нею ті люди, з якими їй по-справжньому добре, це і є щастя. Це і є успіх».
Водночас дівчина зізнається, що весь час перебуває на шляху до щастя.
«Я весь час намагаюся робити те, що робить мене щасливою. Я маю сім’ю, друзів, чудову команду, безліч проєктів. Я можу реалізовуватися в театрі або працювати як стилістка, можу писати картини або малювати ілюстрації до книжки. Я не ставлю собі рамок, а просто намагаюся чути себе, і коли чую — я щаслива, а значить, відповідно до власних критеріїв, я успішна».
«Тричі на день, а може, й більше. Я часто катаюся на емоційних гойдалках: від максимального щастя до максимального спустошення може минути не так багато часу. Та мене завжди й в усьому підтримує чоловік. Він — головна людина, яка допомагає своєю вірою в мене. Я вчуся у нього любити життя, цікавитися людьми й дивитися на світ інакше. Він — моя найбільша опора і найміцніша підтримка».
а чи варто взагалі робити сьогодні щось, крім допомоги армії, крім захисту нашої держави? І коли розуміє, що не рятує і не захищає людей, їй стає зле. Але потім під час роботи приходить усвідомлення, що зроблене нею могло когось надихнути і викликати посмішку на обличчі. Наприклад, завдяки театру вона може розкривати важливі теми (як-от з «Кабаре), а з Містером Подушкою може допомагати дітям і дарувати свято.
«Мистецтво — це їжа для душі. Кіно, театр, література, живопис — все це своєю мовою розповідає про любов і біль, надихає і підтримує. У мене в житті бувало, коли після побаченої артінсталяції кардинально змінювався мій стан. Мені здається, особливо під час війни і тривог, у часи смутку і болю душа повинна мати якийсь прихисток, мати щось, що її надихне на боротьбу наступного дня та на збереження своєї цілісності».
Дівчина впевнена, що нині українське мистецтво вийшло на зовсім інший рівень.
«Це не мистецтво заради мистецтва. Це висвітлення емоцій. Воно гостре й критичне. Наче зійшли напівтіні і все оголилось. Я дуже-дуже щаслива, що ми починаємо згадувати коріння українського мистецтва і усвідомлюємо, що це необхідно берегти. Відродження поваги до нашої культури і загалом самоповаги допомагає митцям проявляти себе. Я не знаю, чи будуть говорити про це через 50 років, але те, що відбувається зараз, — на мій погляд, найбільший розквіт української культури за часи незалежності».
Дарія черпає в сміливості та рішучості, з якою сьогодні живуть українці.
«Мене надихають військові своєю мужністю, надихають вчені тим, що продовжують працювати, викладачі, люди мистецтва, лікарі… Мене надихають справжні люди».
Я б хотіла ілюструвати тільки свої книжки.
Спонтанність при чіткому плані.
Класична музика.
Те, що я не здаюсь. Що б не відбувалось, я завжди продовжую йти. А ще те, що я завжди мріяла і знала, що мрії збуваються. Цю свою дитячу віру в дива я дуже хочу зберегти назавжди.
Порада від мого дідуся: дуже важливо поважати себе і людей, які поруч.
і нові ідеї подарунків від Pandora — ідеальний спосіб висловити свої почуття і зробити приємність найближчим. Святкова колекція прикрас від Pandora створена для того, аби дарувати знакові ювелірні вироби, які можуть приносити радість як напередодні різдвяно-новорічних свят, так і після них.
(дорогоцінні серця, небесні символи та святкові персонажі), які набувають нових, особливих значень.
«Новий дизайн передає відчуття зв’язку з тими, кого ми любимо, і спогадами, які ми ділимо разом, а також додає цьому сезону духовності та сенсів»,
— відзначають креативні директори Pandora А. Філіппо Фікареллі та Франческо Терцо.
— найбільший у світі ювелірний бренд, представлений у понад 100 країнах. Прикраси Pandora, створені з високоякісних матеріалів, пропонують безмежні можливості для персоналізації та надають змогу кожному виразити свій особистий стиль через ці вироби.
